Дитяча народна іграшка як об’єкт дизайнерського мистецтва

За сучасних умов, коли людство наближається до усвідомлення глибинної суті вислову, проте що «саме краса врятує світ», активізувався інтерес до наукового пізнання мови дизайну у будь-якому об’єкті оточуючої дійсності (Є. Антонович, О. Вродецький, Е. Голдбріх, С. Ейзенштейн, Н. Тарабукін та ін.). Науковці здебільшого єдині у визнанні конструктивним осмислення контекстності єдиної знакової системи більшості візуальних і дидактичних комунікаційних процесів, адже ж йдеться про дієвий засіб «духовної наоновленості» особистості. Як зауважують фахівці, «розмаїття наукових підходів до вивчення мистецтва не лише виправдане, але й необхідне…, адже ж плідність…, зумовлюється взаємним співвідношенням, як виразом теоретично обґрунтованого «поділу праці» між науками, що вивчають мистецтво. А цей поділ праці детермінується будовою пізнаваного ними спільно об’єкта, що може бути виявлено лише при його цілісному розгляді…» [2, с.51 – 52]. До того ж визнано, що призначення мистецтвознавця є особливим, оскільки саме він має розглядати у художньому творі, як предметі, один із художнього цілого[3, с. 180].