ПРАПОР УКРАЇНИ НА АРБАТІ (Національний Культурний центр України в Москві і духовна еліта України)

Доля В. Мельниченка не схожа на біографії професійних істориків. Випускник історичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, він лише на початку трудової біографії кілька років працює молодшим і старшим науковим співробітником у науково-дослідному інституті, а потім займає різні керівні посади, не пов’язані з тихим кабінетом ученого. Проте він залишається передусім ученим, видає щороку одну-дві монографії, загальна кількість яких уже сягнула більше шестидесяти, постійно друкується у вітчизняних та російських газетах і журналах. В. Мельниченко є членом Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України, а також членом Спілки письменників і Спілки журналістів Росії.
З 2001 року В. Мельниченко очолює Національний Культурний центр України в Москві. Він розповідає: «Непроста життєва лінія, що пройшла через столиці двох суверенних держав, щасливо втілилась у тому, що на початку 2001 року я став генеральним директором Культурного центру України в Москві. Життя моє наповнилось особливим сенсом, і цей сенс полягає в пропаганді української культури і духовності в Росії, чим я незмірно горджусь» [4, с. 10].